Почувши
що треба щось писати есе на таку тему здивувався. Не знаю я що таке демократія
для мене, хоч каструйте. Коли почав думати як писати, то відразу згадалася
друга серія третього сезону «Сімпсонів»( http://www.ex.ua/view/68077)
у якій персонаж Ліса бере участь у конкурсі красномовства, де треба
виголошувати промови про Америку. Вона його виграє і їде з татом, мамою,
сестрою і братом у Вашингтон. Там проходить фінальний етап конкурсу. Шукаючи
натхнення для написання останньої промови вона іде і якийсь мавзолей
президентів США і там бачить як відбувається отримання хабаря сенатором від лобіста
за просування питання, здається, про вирубку лісу. Ліса про це розказує у
промові подія викликає резонанс. Показано як якийсь чиновник дзвонить іншому і
наказує розібратися з тим що маленька дівчинка втратила віру в демократію,
той ще одному і так далі. Потім відразу ж показується як підставна особа ловить
за руку того сенатора, який взяв хабар. Це показують у пресі наживо і Ліса
знову здобуває віру в демократію. Частково через цей мультик і досвіди
спілкування з людьми, які приїхали з Америки і про це розказують чи на парах,
чи в особистому спілкуванні я опишу вам як сприймаю демократію.
А
сприймаю я її так: спосіб правління у якому дозволені всі, які лиш можуть
уявитися відхилення до тих пір, поки це нікому не заважає чи не стане відомим.
Бо коли щось неприйнятне стає відомим, то в демократичному суспільстві його
можуть визнати шкідливим і покарати того, хто цим відхиленням займається. Виходить,
для мене демократія – певна форма зациклення. Що таке зациклення для мене
читайте нижче.
Тепер
давайте розглянемо як сприймаю я демократію історично чи онтологічно. Бо чи
вона стала такою важливою для мене щоб я їй мав би завдячувати так як герої в
тій серії мультика, посилання на який є вище я не можу собі уявити.
Що нас вчить про демократію, так
сказати, сім’я і школа? Моя школа не особливо вчить
слову «демократія», тому що це слово там не часто використовується. Воно
недитяче. Його часто хіба повторюють(набравшися з телевізора чи звідки) на
виборах старости класу чи при колективному вирішенні якогось питання, коли
треба голосувати.
Згадався
мені з дитинства, напевно, молодших ще класів, випадок коли до нас в школу
приїхали німці і привезли якусь гуманітарну допомогу і за допомогою абсолютно
демократичного жеребкування давали людям квиточки на роздачу тої допомоги. Ми з
мамою так само стояли в черзі по допомогу. Мені дали якусь іграшку, старшим
давали набори інструментів… Я так само хотів набір інструментів, але мені не
дали, бо вирішили що я малий. Я почав бикувати до них, але мама мене забрала з
черги і сказала що з подачки не наживешся. Отакий в мене малого був досвід
грецької демократії(навіть платон писав що в його державі можна, навіть треба, робити так щоб
ті хто не гідні з громадян отримати право на розмноження чи посаду, то можна
було так сфабрикувати щоб вони й не отримали). Десь так вийшло й тоді зі мною.
Мене визнали негідним. НЕДОСТАТНЬО ЧЕСНОТЛИВИМ, бляха.
Сім’я моя так само не вживає
поняття демократії, бо не сімейне воно. Сім’я користується
первиннішими за демократіє речами, які позначаються словами опіка, спілкування,
душевність, дідусь, бабуся, сестра… Вони, як бачите, патріархальні, ієрархічні
і природні, я б навіть вжив слово «людяні».
Далі,
на першому курсі Куделя вчить про то
що демократія – єдине щастя яке він бачив в житті. Ми читаємо статті і помало
віримо в це. Бо твердження про то що люди мають контролювати людей і люди
повинні бути вільними сприймаються очевидними. Так як я виріс в Україні не застав кріпацтва, якоїсь класової
експлуатації… Застав хіба як зарплату платили горілкою і вівсяним печенням. А
недомократії не застав. Тому я можу легко зайти в шортах в адміністрацію
президента при потребі, коли треба книжки їм занести чи ще щось. Мене, ясно шо,
там в шортах не привітають, але влади як того що наді мною стоїть я не боюся і
що мені треба покажуть, підкажуть кому треба подзвонити щоб прийшла потрібна
людина. І взагалі ще в школі мені не подобалися люди, які мають «владу» чи
«популярність». Я їм часто хамив,
послав, наприклад, завуча по навчальній роботі до сраки в першому
класі(наступного літа той завуч втопився випадково). Цьому мене навчили
відносини в сім’ї коли послати до сраки не було образливим, тому що ми все одно
лишаємось сім’єю, а послати це всього на всього вияв емоцій, які нічого не
вирішують. Я тепер так і з друзями і дівчатами спілкуюся, бо вважаю це
нормальним і таким, що не знімає обов’язки перед людиною і людини переді мною.
Через що мені часто роблять зауваження, але я не буду мінятися, бо не бачу
достатніх причин. Я ж терплю багато речей, які мені здаються дивними,
наприклад, часто ввічливість і сліпа віра в щось(я її називаю зацикленням)
виглядає мені як зайва. Останнє я зрозумів
в університеті, розумів і раніше але тут уже так щоб щиро.
Далі
буду використовувати поняття зациклення частіше. Розкажу вам як я дойшов до зациклення як наслідку
демократії, який майже є її суттю. Є
в На УКМА така організація як Спудейське братство НаУКМА. Мене туди в середині
1 курсу покликав туди допомогти пластунам акцію, тоді ще, студент 6. р. н. О.
Бардяк. Акцію я зробив. Написав на прохання О. Бардяка заяву в братство. І
почалося. Там існувало до цьої осені 2 групи людей: люди, які вживають
алкоголь, матюкаються, і не говорять російською мовою, але не насаджують нікому
говорити українською чи вживати алкоголь, або інші стимулятори штучного
щастя(термін почув від В. Копаня, автора книги «Охорона праці в гуманітарній
сфері», викладача в НаУКМА). А є друга група, яка В БРАТСТВІ не матюкається, не
говорить в БРАТСТВІ російською і не вживає В БРАТСТВІ алкоголю чи інших
стимуляторів штучного щастя. Виділення «В БРАТСТВІ» - позначення цинізму цих
людей. Тому що вони не цим займаються саме в приміщенні братства. Вони можуть
бути навіть російськомовними, але в приміщенні братства вони НІКОЛИ не
дозволять собі вжити російського слова. Я не знаю шо це в них за травма. Але ці
люди, саме другі мали на мене вплив. В братстві було стільки через це цинізму й
недомовок шо ви й уявити не можете. Ніби й можна вигнати було нещирих людей,
але шкода, бо їх можна було використати в діяльності, так як вони володіли
потрібними вміннями.
З
часом я став головою Спудейського
братства НУКМА. Прямо протилежно тому як в дитинстві не отримав набір
інструментів. Тут я був визнаний гідним і отримав, на демократичних виборах
завдяки системі делегування голосів, тобто підмутили голоси ті, хто рахував ще
перед голосуванням голоси, які можуть за мене віддати. І я став головою. Тут
відразу доробив свою акцію Миколая, поїхав в дитбудинок з подарунками,
організував під це людей. Відразу після цього став займатися вертепом, основною
акцією братства, де воно бере гроші на діяльність. Сценарій допомагали робити
люди другої групи. Ходити в звертепом требу було робити сітку коли кому зручно.
Головний антигерой в мене був постійний, я його попросив по-людськи. Всіх інших
треба було шукати і підміняти, деколи навіть шукали за 5 хвилин до виступу.
Причому акція братська і її полдоами користаються всі. Дойшло з заміною до
того, що я мусив коли вертепували в «Нашій Україні» залучати Наливайченка грати
роль одного з царів. Але воно виглядало гарно. Ніхто з глядачів нічого не
зрозумів. Але не про це я вам хочу розказати, а про то що вертепуючи на «5
каналі» хтось купив коньяк, з першої групи, і пив його перед виступом. Про це
дізнався хтось з групи 2 і влаштував скандал, який треба було врегульовувати
цілий місяць. Моя позиція була демократичною чи навіть кропоткінською чи
кантіанською: «Хай хоч героїн, головне щоб виконували функції на час, на який
погодилися допомагати». От. І тут сварилися люди, які вживають алкоголь про то
що його не можна вживати, хіба це не абсурд? Після веретепу було віче, де група
2 погодилася розробити правила поведінки на братських заходах. Але не
розробила, напевно так само була незацікавлена щось робити. Отак для мене
спрацювала демократія і такі викликала зараз спогади.
Я
коли був головою СБ НаУКМА так само нехтував волею віча, коли робив фестиваль
«Купала - 2012»( http://kupala-sb.blogspot.com/).
Тоді люди мені казали, що не варто називати це фестивалем, а я все одно назвав,
тому що я робив Купала і мені більше подобалося називати це фестивалем. Тому-то
як так само чинив недемократично, бо нехтував волею народу. Але це для мене
було виправданим тим що я робив цей проект і його називав як хотів. Можна мені
заперечувати. Я прийму точку зору того хто буде заперечувати, прийму позиції
критиканта, але все одно для себе буду пояснювати пізніше своїми.
Ще
під час підготовки «Купала - 2012» мені запропонував друг-співорганізатор
фестивалю купити вино і траву. Я погодився. Потратив на вино 1000 гривень(500,
але інших 500 не віддав той хто купував вино, а я йому НЕдемократично і НЕ
думаючи про братство дозволив це зробити, бо йому годувати сина) і 600 на
траву. Потім після Купала коли я писав фінансовий звіт по купала я так і
написав у фінансовому звіті, що потратив 1600 грн. на стимулятори штучного
щастя. Людей з групи 2 це обурило. При тому що вони до цих грошей не мали
стосунку і до організації заходу так само. Вони критикували. Зібрали
ДЕМОКРАТИЧНО віче і прийняли рішення зняти мене з посади голови, а потім із
формулюванням: «Якщо ця людина голосувала за те, щоб не бути головою нашої
організації, то вона не цінує членство в ній виключили мене з членів СБ». А
після віча до мене підійшов той хто піднімав питання про виключення і каже:
«Вибач. А що я міг зробити?» - при тому що він за це голосував.
Я
тепер є людиною, яка не може бути присутньою в приміщенні СБ На УКМА,
користуватися речами братства… А я користуюся при потребі туалетним папером і
чайником братства і деколи з якимось з членів організації чи шанованими в ній
людьми п’ю пиво. Правда це люди з групи 1. Незациклені на поведінці.
Мислив
би я в рамках демократії і якби вона існувала в головах в мене і членів СБ, то
я би туди не заходив, а члени організації не зналися би зі мною. А так воля
народу не є такою вже й основоположною, якщо цього не хочеться тим хто їй
підкоряється і коли це не робить шкоди іншим(останнє
писав Кропоткін, який в мені часто сидить).
З
цього всього роблю висновок про то
що не демократія на мене вплинула, а люди із їхніми проблемами і упередженнями способами поведінки заставляють не
відводити важливу роль демократії в мому житті.
А
коли вона впливала? Коли поступав у вуз, напевно. Але тоді так само можна
знайти негативні фактори(черги під приймальними комісіями, бо тоді можна було
подавати документи в стільки вузів у м=скільки душа забажає і в Києві, Острозі…
були великі черги.)…
 |
| Іммануїл Кант |
Коментарі
Дописати коментар